***
Учился сорок лет, но, Боже, как непросто
Дыхание своё топить в её причёске,
И блузку на спине, как прытью б ни кичился,
Расстёгивать на раз отнюдь не научился.
А ветерок-юнец без всяческой науки
Под блузочку, наглец, засовывает руки,
Лохматит строй волос, кудряшками играет,
От нетерпенья ей юбчонку задирает.
Я говорю: «Не смей, бессовестный охальник!»
А он смеётся так, бесстыжий целовальник,
Как, будто счастье в том, чтоб посреди дороги
Суметь явить толпе её нагие ноги.
Перевод с украинского
Дмитро Павличко
***
Я вчився сорок літ, та не навчився досі
Губити подих свій в жіночому волоссі,
І ґудзики дрібні розстібувать на спині
Я вчився сорок літ, та не навчивсь донині.
А вітер-молодик без всякої науки
Під блузочку твою всуває голі руки,
Розчісує тебе і кучерями грає,
І в приступі жаги спідницю задирає.
Кажу я: «Не дурій, нікчемний грубіяне!»
А ти всміхаєшся, як сонце осіяне,
Так, ніби щастя в тім, щоб посеред дороги
Являти світові стрункі та голі ноги.
1997