Вік не втрачає краси,
Хоч наголошує тугу.
Рвуть покоління троси,
Рвуть заржавілу смугу.
Час – польова кропива.
Вдивишся – суще поле.
Чиста, цілюща трава
І загартована болем.
Молодість – бистра ріка,
Бистра на розумі й слові.
Чуйна й занадто стрімка,
Мов тимчасові зорі.
Щастя тримають руками,
Раді душею особи.
Ті, що старіють думками,
В душах тримають хвороби.
Вік не втрачає краси,
Смуток в очах минає!
Чути старі голоси,
Чути, як світ співає.
_____________________
© R. Tserkovnyy, 2018