Як вода протечеш крізь пальці –
Не затримати ні на мить,
Ніби ластівку на зап’ясті,
Що от-от від мене злетить,
Ніби сніг, що тремтливо тане,
Долітаючи до землі,
Ніби сутінки до світання,
Що ховають безсоння в імлі.
Не затримати, не вловити...
Це не смуток, ні, це не біль.
Добігають останні миті –
Вирушає „Птах Міццебілль”...
29.01.18