Клятва
Из Дмытра Павлычко
Мы, народ, что вышел из неволи,
Где из нас могли верёвки вить –
Клятву дали: три столетья боли
В славу Украины перелить.
Мы клянёмся княжими гробами,
Золотою саблею Днепра –
Лучше смерть, чем сова быть рабами,
Возрожденья пусть грядёт пора!
Мы клянёмся хлебом и водою,
Что все языки в своей земле
Миром сохраним, а не враждою,
В честном братстве, а не в лютом зле.
Мы клянёмся добрыми трудами,
Всем, к чему касается ладонь –
Лучше смерть, чем снова стать рабами,
Вспыхни, очистительный огонь!
Мы клянёмся «Кобзарём» Тараса,
Гениями Леси и Франка –
Что рабов не возродится раса
В детях Гонты и Железняка!
Мы клянёмся Богом Украины,
Что умрём, но не пойдём в ярмо,
Дух, уже воскресший из руины,
Не позволит нас клеймить клеймом.
Мы народ, что, несмотря на травмы,
Попусту не станет слёзы лить –
Станем только равными средь равных
На свободе для свободы жить!
Стихотворение написано на Всеукраинском вече 15.IX.1991
Перевод с украинского
ДМИТРО ПАВЛИЧКО
Клятва
Ми, народ, що вийшов із неволі,
Клянемось в благословенну мить –
Всі свої тисячолітні болі
В славу України перелить.
Клянемося княжими гробами,
Золотою шаблею Дніпра –
Краще смерть, ніж бути знов рабами,
Хай гряде відродження пора!
Клянемося хлібом і водою,
Що всі мови нашої землі
Житимуть добром – не ворождою,
В чесному сестринстві, а не в злі.
Клянемось робітними трудами,
Болісними нивами долонь –
Краще смерть, ніж бути знов рабами,
Хай горить очищення вогонь!
Клянемося «Кобзарем» Тараса,
Геніями Лесі і Франка –
Що не зродиться пахолків раса
З крові Гонти і Залізняка!
Клянемося Богом України,
Що вмремо, та не підем в ярмо,
Дух, воскреслий з темної руїни,
На наругу в рабство не дамо.
Ми, народ, що вийшов із неволі,
Клянемось в благословенну мить –
Стати рівним у народів колі,
На свободі й для свободи жить!
Вірш написано на Всеукраїнському вічі 15.IX.1991