І тіло грішне я тобі довірила,
І посмішку віддала всю тобі.
Лиш душу, перелякану, тобі я не довірила,
Бо не хотіла знову опинитись у біді.
І не хотіла я тобі відкритись...
І розказати в чому ж щастя й сум.
Чому ж так важко дверям відчинитись,
І випустити зграю вільних дум?
Чому так важко розбудити почуття,
Чого ж так важко в серці їх збудити?
Перед тобою мої сльози й каяття
Що нам робити і як далі жити?
*Бо вже немає вороття...
11/01/2015 ... *29/01/2018