Вірш Вітрук Валентини К.
Рік Дракона!
Новий рік йде країною нашою,
йде усюди і скрізь де не глянь.
І дорослі й малі і малята ще,
вже зоріють в незвідану даль.
До чого дожились, доробилися?
Щоб до краю такого дійти.
Щоб без хліба у хаті лишилися,
Старі немічні й діти малі.
Що несе нам цей рік з засторогою,
кожен думає, як же нам жить?
Й віковічні дерева з погордою,
нам у слід шепотять в цюю мить.
Тож давайте всі разом візьмемося,
щоб поля не стояли дарма.
Щоб обличчя від щасття всміхалося,
щоб багатство ішло в закрома.
Тож наш милий і любий Дракончику!
Вийти з кризи усім поможи.
Щоб у кожному домі достаток був,
і щоб ми залишились людьми.
01.01.1991р.