Їхав козак, їхав.
Їхав козак, їхав, у чистому полі,
Молодий, гарячий, він гуляв по волі.
Коник вороненький, козак чорнявенький.
Вимахав нівроку, собі здоровенький.
Зустрілась дівчина, йому Марусина,
Взяв і закохався, от лиха година.
Хіба можна ж, брате, їй було казати,
Що підеш за нею, до чужої хати.
Марусино – серце, дай води відерце,
Маєш воду в дворі, повнеє цеберце.
Дай води відерце, для мене і коня,
Я буду приїздити до тебе щодня.
Марусина – серце, йому відповіла,
Дам їсти і пити, сама ж захотіла.
Заїжай до двору і розпрягай коня,
Залишишся у мене, може й на півдня.
Коня напували, самі розмовляли,
Радістю світились, очі, як стояли.
Запала у серце, козаку дівчина,
Молода, гарненька, дівка Марусина.
Марусино – серце, дай мені сідельце,
Я тобі залишу, в душі, своє серце.
Мені пора їхати, подай на коня,
Зачекалась дома вже, вся моя рідня.
14:00.26.01.2018.