Такi малесенькі краплинки – iз хвостиками, мов забавки,
неначе хтось перо з чорнилом необережно струсонув,
і залишились на папері мініатюрнії чорнявки,
хоча насправді – сенс глибинний у цих краплиноньках заснув.
Я усміхнуся і зізнаюсь: я їх не навчений читати,
і поважаю тих, хто вміє співать краплинок таїну.
Зате я вмію срібним тембром хорошу пісню наспівати,
я відчуваю пісню серцем і пам'ятаю не одну...
І я нікого не ображу, коли скажу, що ці краплини –
лише запрошення до пісні, а пісня – те, що у душі...
А пісня – в серці у людини... Як серце є, то й пісня лине.
І скільки б не було краплинок, лише душа – пісень рушій...