Ти знов, закреслила рядки,
Що я писав тобі про нас.
Чому слова мої слабкі,
А ти не чуєшь... згублен час.
Так кожен день, немов би мить
Щораз, як промінь, промайне.
А наше щастя мов би спить,
Або віщує нам не те.
Не ті слова, не ті дарунки,
Ти вередуєшь знов і знов.
Мабуть найнижчого гатунку
Моя, тобі, ота любов.
Нема кохання за сортами,
Нема ціни на ті слова,
Що промовляються між нами.
Любов, чи є, або нема.