То що ж ви, люди, мовчите
Або забули мову рідну
Хіба вам зіроньки не видно
Чи може в грудях, щось пече.
Чи може, щось, он вам не так
Не вітер той, чи не омана
А може знову суне хмара,
Чи знов чекаєте солдат.
Щоб плюндрували вам лани,
Та Ви кричали у захваті,
У заплюндрованій, у хаті .
Себе питайти… Ви ж не Ви.
Або кричіть, що Ви не винні
Що то облуда з’їла розум.
Та правлять вами ті цапи
А ви ж бо вівці, або кози.