Поет не народився випадково,
якщо він тільки взагалі поет,
бо майже кожне сказане ним слово
вплітається у пісню, вірш, сонет…
Бо всяка фраза, мов стріла із лука,
запущена у доленосну ціль,
а кожен твір – уяви лет і мука,
вершина щастя й невимовний біль.
Дзвінкі катрени – камінці, цеглини,
з них неприступну він кладе стіну,
то захист і надія для людини
на мир, що переможе все ж війну.
Поет – то честь і совість для суспільства,
його обличчя, фаху еталон,
борець за правду з силами злодійства,
слуга народу і його закон.
А ще скажу усім одне напевно –
зразок смаку він, вищий етикет,
така людина у наш час непевний
й достойна лише імені Поет!
22.01.2018