Пробач мені, що пройдене життя,
Що в це останнє тихе надвечір’я
Краса твоя, як зіронька моя
Зійшла на небо зустрічі осіннє.
Пробач мені, що стільки літ стекло.
Все збутися могло, напевно і раніше.
Я слід твій одшукав в спустошеній душі.
На крАєчку самім, в далекій темній ніші.
Там полум’я кохання дивний світ
Осяяв в пам’яті усе давно забуле.
Враз вихопив із низки довгих літ
Майбутнє наше та давно минуле.
Пробач мені, що в пройденнім житті
Не був з тобою поруч, як хотілось.
Уйшли за обрій миті золоті.
А, може, трохи часу ще ж лишилось?
*************************************
Прости, что жизнь прожита...
Андрей Дементьев
Прости, что жизнь прожита...
И в этот осенний вечер
Взошла твоя красота
Над запоздавшей встречей.
Прости, что не в двадцать лет,
Когда все должно случиться,
Я отыскал твой след
У самой своей границы.
Неистовый наш костер
Высветил наши души.
И пламя свое простер
Над будущим и минувшим.
Прости, что жизнь прожита
Не рядом... Но мне казалось,
Что, может, и жизнь не та...
А та, что еще осталась?
картинка из Сети