Вот почему-то... мне... Из стихов Нины Трало

 
Вот почему-то не спалось мне до рассвета.
Я просидела на крыльце всю ночь без света.
С далекой звездочкой шепталась в единенье,
А рядом сны кружили вздохами сомнений
И жгли мечтательность души, что не согрета.

Наверно, сон лепил цветы чудес надежды.
Их лепестки дрожали  трепетно и нежно.
Касались образа величественной ночи,
А я боялась в ней исчезнуть, спрятав очи,
И по весне, в апреле, вынырнуть прилежно.

А ночь в томлении была и полной ласки.
В меня глаза ее смотрели диво-сказкой.
И я тонула в ее пламенном горенье
Убеждена, что лишь в Любви высоком пенье
Достичь возможно наслаждений вправду райских.



20.01.2018 г.



Ніна Трало.


                Чомусь мені…

Чомусь мені не спалось до світанку.
Чомусь сиділа ніч усю на ґанку.
З далекими зірками у єднанні
Кружляли сни у тихому зітханні,
Палили душу мрійну до останку.


Мабуть, мій сон ліпив предивні квіти.
Їх пелюстки стривожені й тендітні
Торкали  ночі постать величезну,
А я боялась, що у ній пощезну
І вирину напровесні у квітні.

А ніч була у млості повна ласки,
Дивилася очима диво-казки
І я тонула у її паланні
Упевнена, що тільки у коханні
Досяжні будуть насолоди райські.



04.01.2018 р.