В будинку з дерев
У грубці вогонь.
Я бачу його –
Так ніжно він світить
Увечері через віконце.
В будинку зі скла
Немає вогнів.
Пощо вони там,
Коли стільки сонця
Проллється через його вікна?
В будинку з каміння
Немає вікон,
Нема і вогнів.
Навіщо, коли всі,
Хто в ньому живе, вже сліпі?
І кожна людина –
Будинок сама.
Будує собі
Світ в деякім місті
Між небом, землею і пеклом.
_______
Живу я в будинку з блакитної цеглини.
І кожного ранку я бавлюсь у скло.
І зичу, аби в домі кожної людини
Так тепло було,
Як в домі блакитного кольору.