Пробіли білим, смертями й пили,
Пили уста білі біль… біль…
А поряд під ним творінням земним
Лежить неземнеє сімя.
Вселенно! Не плач! Вселенно! Дай клич!
Вселенно! Його в обійми!
Й до серця прижми, той біль весь візьми,
Дай кроку і тут - зрадіймо.
А-а, ааа, а-а, ааа, а-а, ааа,ааа!
А-а, аааа, а-а, аааа,а-а, ааа, зрадіймо!
Узором лежить й не знає, чи жить,
Чи жита - жита посіє.
Ізранена плоть, чоло ніби дріт,
Колючий рванув - до тім’я.
Ой, дроти, дроти, не вам тут повзти,
Не вам та здавити кроку!
І голубу встать! І крила - злітать!
Ці змерзлі не їх пороку!
А-а, ааа, а-а, ааа, а-а, ааа,ааа,
А-а, ааа, а-а, ааа, а-а, ааа,ааа.
Над голубом стать Вселенній, вдихать,
Й дихання мов дух летіло,
Любов та життя, й тремтливість свята,
Дух голубом й біль не біла…
Присуще йому водиці миру,
Та й сніг той смертей скорити,
В дитину росу, життєву красу,
любов"ю небес пролити...
А-а, ааа, а-а, ааа, а-а, ааа ааа!
Й горіли жита, і нив пустота,
Із згарищ німих повстали,
Й сини голуби, що світ голубив,
в житах стиглих поряд стали.
Вселенно, пролий, ти, голубе, пий,
Устами, що рожевіють,
З каплиці нектар, і ллється цей дар,
В сім’ю, і хліба жнивують.
А-а, ааа, а-а, ааа, ой, голубе,
стань в тих житах...
Й пред ним поклонись,
й молитвою злийсь,
В одну хай летить над світом!
А нам, голубам, а нам, тут і там,
До того, що світ над світом!
Хвалу возсилать! Хліб благословлять!
Нехай зцілить наших діток!
А-а, ааа, а-а, ааа, а-а,ааа ааа,
Нехай… зцілить діток… .