Це літо нагадало про дитинство,
Таке щасливе,і таке сумне.
Де сонце там світило дивовижно…
Тепер воно веселе,та не те.
Я пам ' ятаю мамине обличчя,
Таке усміхнене, таке ясне,
Мені здавалося- так буде вічно-
Дитинство,мати,і моя сім я.
Тоді здавалось сонце веселіше,
І дощик теплим був таким тоді,
А роси ранками були рясніші,
Ну а тепер вони чомусь сумні.
Чому ж ця ностальгія досі мучить?
Чому ж не відпускає до сих пір?
Життя диплом на згадку тому вручить,
Хто й досі не забув дитячих снів.