Кохана

Михаил Романюк Одесса
Віч - у - віч моє серце з тобою днює,
Віями пещу тебе одну - кохаю,
Лучина спалахує, то озорює,
То в брості усток твоїх я утопаю.
Гадаю, що ся краса є павутинка,
Багаття в порох її спопелить,
В моїх руках в'ється ніжна соломинка,
На мить, поки вогонь в мені горить.