Вона в мою душу кохання вдихнула,
Мов троянду розкрила.
І в далекі краї ластівкою полетіла,
А в моєму серці вогонь палає,
І світ у зіницях моїх згасає,
Коли крила вона розкрила,
Вкрила мене павутина,
Коли в небі вона танула ,
Танула моя світлина.
Тану я і ридаю,
Мов льодяний стікаю,
Сліз океан глибокий,
Її набеснії очі всюди шукаю.
Її радісні співи, все чого я чекаю,
Я у сльозах геть мокрий,
Рятую кохання у серці моєму,
Там її образ, а мені туга й мука,
І горе й нудьга, і блуканя й розлука.
О пташко, крила які
Я ніколи не буду мати,
Бажаю з тобою літати,
Твоє кохання було земне для мене,-
О Ластівко люба моя,
Довіку жду твого вороття!