Пробач, що усміхаюся завжди
на всі твої зізнання у любові.
Я так ховаюсь від минулих болів.
Я так любов ховаю од біди.
Кохання є, а затишку нема.
Вже є любов, а спокою немає.
Занадто ще минуле пам'ятаю.
І на весну ще злоститься зима.
А я уже у осені, і ти.
У тій, у теплій, де обом приємно.
Ти зізнавайся – щиро, нетаємно.
Але мене за усмішку прости...