Повернулася додому жiнка iз вiдпустки,
Ледве донесла валізи, розв'язала хустку.
Посміхається щасливо: "Здрастуй, любий, милий!
Чому ж ти мовчиш, мій рідний, наче нещасливий?
Мене поруч бракувало аж чотири тижні!
Скучила я, турбували мене думи різні.
Ти ж води набрав до рота. Чи ласкаве слово
Не знайдеш? Що ж це за зустріч? Що це за розмова?
Вередуєш? Ні словечка!" - "Є єдине слово!" -
" Що ж то?" - "Дякую!" І знову він замовк надовго...
І таке між нас буває іноді на світі,
Що дорослі теж бувають, наче малі діти.