Вечное

Михаил Романюк Одесса
Повітря тяжке, вітер тікає,
А на хвилях ледве-ледве
Мій місячик в синь пірнає,
То усміхається, то ридає.
Що каже? він мені,
На тихому Дністрі,
Які джерела спить?
Щоб гідно мені жить,
Мовчить і сяє і дрижить,
Мов та далекая зоря,
Яка кохає і німа.
То як мені на світі жить?
Щоб міг я з небом говорить.