Оперлися ви на Україну,
З нею будували ядерную силу,
Разом ракети в космос запускали,
На короблях і тракторах,
Ви з нею океани борознили,
В тяжку годину боронили батьківщину,
Стояли на смерть з нею під Москвою,
Ленінградом, Севастополем і Брестом,
Києвом і Вязьмою, Сталінградом і Одесою.
Від неї заборів ви не будували,
В Карпатах ви відпочивали,
В Одесі ви в Аркадії купалися і засмагали,
Закохувалися в українок і жартували,
Коли у травні по Дерибасівській гуляли,
Невже були ви під гіпнозом,
І не знали хто був ляльководом,
Аж поки дідьки - політики,
Зробили те, що роблять окупанти,
Палили, били, і стріляли,
І брата з братом зіштовхнули,
І море сліз, і крові розлили,
І гинуть голови козачі,
Мов горять колосся у вогні.
Україна в траурі щомісяць,
Домовин нема рахунку,
Палає вогнище війни,
Слов'янську кров п'ють демони.
А ви росіяни, друзі, брати!
Пробачте нас, що ми живем,
Мов уві сні, цураємося вас й Русі,
Варягів кличемо в наш край,
І разом ми не будуємо наш рай.