Усе минає, і літа, і надії..,
Кружляє листя, вітрець радіє.
Одвічна осінь!
Стою я на алеї заглядаю на промінь,
Бажаю з ним розмовляти,
Пораду хочу від нього знати,
Але він мовчить, тільки світло горить!
Та хто скаже, чого він сяє?
Однісінький я нікого немає!
Стою один, та моя надія,
Водить мене за носа, лоскотить..,
Жовтими барвами очі розводить,
Всі мої думи, усі мої мрії,
Сяють за мною, мов промінь осінній!
Самітний я в центрі алеї,
Чекаю літа - тепла, світла!
Та вже не буде тої долі,
Весна прийде, алея оживе!
І моя надія знову заживе!
І думи всі і мрії всі,
Промінь світлом освітить,
Щоб вільно міг я знову жить,
І до осіннього проміння говорить..!