Вона

Як дивлюся я на її тіні,
Шовкові, зніжені, ламкїї,
То осоромлює мене зело,
А зору моєму все одно.

Зілля, бур’ян чи камка із морів,
Якби звурушились в вбачанні,
То заплющив я б яблука, очів,
І шкірою пив би її лані.