Коли краса бодай довіку,
І грубі зморшки кажуть світу,
Кохання марно в ній шукати,
В троянди в’ялість хвилювати.
Сива, мов павутина з пелени горища,
Мов побита долею викревленна віта;
Нема запаху любові в її цвіті,
І пишність вся її вицвіла у віці.