Еще у сосен плечи в снежных эполетах,
еще и позументы ворон им клюет.
А где-то, может, на чужих планетах,
весна дубравам листья раздает.
Снега идут печальные, нездешние,
идут, идут из неба в разный час,-
как лепестки космической черешни,
холодный космос сыплет прям на нас.
А где-то там галактик неизвестность.
И где начала их, концы их где?
Идут снега... Плюс минус бесконечность...
Снежинка тает на моей щеке.
Оригинал:
Ще плечі сосен в срібних еполетах,
ще брузументи ворон їм клює.
А там десь, може, на чужих планетах
весна дібровам листя роздає.
Сніги ідуть сумні і нетутешні,
ідуть і йдуть із неба врізночас, -
мов пелюстки космічної черешні
холодний всесвіт струшує на нас.
Десь там галактик зоряна танечність.
А де початки, де її кінці?
Ідуть сніги... Плюс мінус безконечність...
Сніжинка тане в мене на щоці.