Сонячний зайчик у шибку глянув,
Ковзнув по вітах, мені на плече
Тихо прилинув - в душу заглянув:
Що ж бо там досі болить і пече?
Думки тривожні, думки глибокі
Чомусь захмарили душу мою.
А так хочеться ринуть у спокій,
Почути найкращу пісню твою.
Сидиш ось і думаєш про незбагненне,
Про те, що було, чи буде що... Мить!
В душі – наче полум’я сіро-буденне
Й так воно важко і сумно бринить.