Єнів Онєгін
Мой дядя самых честных правил…
Муй вуйко вчора куньми правив,
А зрана нись, праве, здурів –
Кириню пити ня заставив
Но нич повісти я не смів…
Вун свіжий гнуй пуд строми миче;
Пак сливки зберать у гордув!
Но розкажи ми, чоловіче,
Ци нехарь за таку ти чув?
Зваріть нам, вуйку, сливовіці!
А вун вповів же сомельє
Ко зрана у його пивниці
Із Ізабелли дружджі п’є.
Ай, буде ми типирь навука
Який муй вуйко сомельє…
Побіг шіковно я домука
Бо в хижі теплий бударь є!
А вуйко тримав нагавіці
В студенум заході сидів.
Хоть наладилося в гузиці
Сомарський кашель заробив…
Якой то препаскудной псувство:
Корова, коні, свинчат п’ять;
На мене лишити газдувство, -
Поносовався його зять.
Так думав молодий бітанга
І гнуй шкребтав із-пуд свині…
Муй зять такий мняткий ги фанка!
Хвалився вуйко пак мені.