Загублене життя на тому світі
І спалене дотла село
Воно немов примара на білім світі
Віщає як пекельно то було
Із брата, мами, тата
Вони зняли сорочку
й кинули на дно
На дно ріки і прив’язавши камінь
Втопили вмить розстріляне село
Страждань катів для всіх не стане
Хай людським тілом уповаються до дна
В крові вони і в смороді пристануть
Не вдастся їм проснутись від моторошного сна
Не вже так добре, коли проллється кров із вени
Дітей, розстріляних впритул
Не дуже вірю, що змінились ті проблеми
Мого народу і його осель
Не побажають нам добра тай годі
Софісти нові звідусіль
Коли нештатний чобіт розхитує дорогу
Щодалі вулицями київських осель
У другій формі він представ, змінивши назву,
І нарікань дістав як «Месія-Зла»
Бо на сьогодні не його розчарування
І хату вже не палять
А спалюють народ дотла
А на горі апостол просить
У Бога милості за тих
Хто так страждав в війну
І кляту осінь
Михайла площу вимолив за них..
(Ярослав Мельник, АМ/00.45 – РМ/20:21, 18.01.2018р.)
п.с.: фото із Мадану власні, інших - адреса -http://history-poltava.org.ua/?p=13434 http://petrushky.rada.org.ua/istoriya-sela-petrushki-12-44…/ http://www.характерництво-спас.укр/…/koryukivka-the-tragedy…