Ввірвався ти без попереджень
В застій зашторених кімнат.
Тепер скажу без упереджень,
Що ти і ворог мій, і брат.
Твоє гінке проміння світле
Збудило серце з дрімоти,
Його чекання, ледь відквітле,
Вдихнуло вітру доброти.
Це ти, зухвалий мачо-протяг,
Переполохав прісні дні.
Відгуркотів надії потяг,
Та вірш проклюнувся в мені.