Що ви там про руки і про крила?
Знаєте ж самі, то все дурня!
Бо вона тепер кладе в могилу
хлопчика, яким жила щодня...
і від розпачу себе не тЯмить,-
рятувала ж кожен раз раніш?!
А сьогодні покладе до ями,
ще й за це попу заплатить гріш...
Сонячний, маленький і невинний,-
він згорів, як зірочка за мить,
аби їй довічно і невпинно
в серці болем-спогадом горіть...
Здвине горе невідкладні справи,
час зупинить окриком : "Не руш!"...
Господи, чи Ти насправді ПрАвий?
Кат чи Батько мудрих наших душ?