Була любов...

 
Була любов. Заплутана й сумна.
Чи не було? Чи тільки віра в чудо?
Дощинки-сльози шибкою вікна
Струмилися, змиваючи облуду.

Мій любий дощ! Мене ти просвітив –
Душа бентежна МАРИЛА коханням.
Ніхто нікого й трішки не любив.
То так було, самотності зітхання.

Прощай, любове! Йди собі з дощем
У край, де за тобою хтось та плаче.
Зима укриє все своїм плащем,
Скує морозом серце, ще гаряче.
13.01.2018