Ні, не набутися з тобою,
Не надивитись про запас
І не набавитися вволю,
Все по живому кожен раз:
Це відривання рук від тебе,
Це обривання у душі -
Мов падає на мене небо,
І з ніг збивають лемеші.
Так мало коло тебе часу,
Що перетворений на мить,
Як він спливає, то щоразу
Зболіле серце защемить,
Судомою зведе у грудях,
Не в змозі мозок це прийнять...
Що ж людського лишилось в людях,
Як так доводиться страждать,
Не бачачи тебе, рідненька?
Так нас викреслює війна...
Ти гілочка моя тоненька,
Бринить в мені твоя струна!
Так хочу, щоб вона звучала,
І я підспівувала б їй...
Зійшлись в тобі кінці й начала,
В тобі, ріднісінькій, одній...
м. Донецьк, 13.01.2018