перевод с украинского стих. Василя Стуса
Сложилось так, я смерти не боюсь.
Не важно, по греху ль мне тягостность креста.
Перед судом лукавым не клонюсь,
предчувствуя свой путь в безвестные места.
Я жил - любил, себя не осквернил
я ненавистью черной. Мой народ!
И в смерти буду я таким же, как и жил:
защитником стесняемых свобод,
оплотом доброты и страждущих сердец.
Как сын тебе я низко поклонюсь
и глаз не отведу, когда придет конец,
навечно с милым краем породнюсь.
оригинал
* * *
Як добре те, що смерти не боюся
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що вам, лукаві судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст.
Що жив-любив і не набрався скверни,
зненависти, прокльону, каяття.
Народе мій! До тебе я поверну
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям.
Як син тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерть із рідним краєм поріднюсь.