На полицях вмирають книжки –
корінцями мовчать у майбутнє.
Тут чимало достойних присутні,
хто чекає на дотик руки,
хто чекає на розум очей,
хто чекає на погляд кмітливий...
Книжка теж мріє бути щаслива,
мов дівча серед довгих ночей.
Та немає нікого, на жаль,
хто б на дотик наважився ніжний...
І ридає Джульєтта безгрішна,
і її безсловесна печаль...