Птахи, птахи…
Сідають на дахи,
Не маючи ні дому, ні снаги.
Я теж колись бувало
Подібне відчувала.
Тепер я свої крила
Безсило опустила.
Сиджу під чужим дахом,
Шукаючи наснагу,
Вглядаюсь у далекі береги...
Птахи бувають різні:
І милі є, і грізні.
У когось більші крила -
Між хмар летять щасливо.
А хтось будує гнізда,
На схилах кам’янистих.
Котрісь радіють зернам,
І крихточкам мізерним.
А хтось шукає жертви,
Аби самим не вмерти.
Хтось нагріба багато
Й ганяє всіх завзято…
Ти подивися навкруги…
Всі люди – як птахи…