Оригинал http://www.stihi.ru/2017/12/30/10271
В ночном покое тишь и благодать,
Уснули улочек родные лица...
Боюсь к тебе я в утро опоздать,
Хочу тебе, как в первый раз, присниться...
За нашим столиком в кафе весной,
С улыбкой солнца, счастьем на ресницах...
Какой-то феей чУдной... неземной,
Живущей в памяти твоих страницах.
Ты сон весь выпьешь, как вино, до дна,
Рассвет лаская нежно на коленях...
К тебе приду... душой обнажена,
Оставив грусть на пройденных аллеях.
Прильну к твоим измученным мечтам,
Закутавшись весной... твоими снами...
Назло циклонам, северным ветрам,
Уйду... в реальность... нашими мирами...
Переклад мовою Віри Бондаренко
В нічнім спокої тиша й благодать,
Поснули вулиць найрідніші лиця…
Бажаю у твій ранок прилітать.
Тобі я хочу, як тоді, наснитись.
За столиком в кафешці навесні,
Із сонця посмішкою, що на віях,
Мов фея, що лиш мешка уві сні
Та в пам'яті живе твоїх сторінок.
Ти сон весь вип’єш,як вино, до дна,
Світанок приласкавши на колінах…
Прийду я знов - оголена душа,
Лишивши смуток в спогадах нетлінних!
Я пригорнусь до твоїх в муках мрій,
І огорнусь весною тільки снами…
Усупереч циклонам і вітрам,
Піду… в реальність…нашими світами...