Падає сніг на розкриті долоні.
Слізьми збігають краплини води.
Сріблом яскравим забілює скроні,
І замітає вчорашні сліди.
Пройдений шлях, ми не забули.
Я його в пам’яті свято зберіг.
Та на щасливе, далеке минуле,
Білою ковдрою стелеться сніг.
Зміг би й сьогодні той шлях подолати.
Знову б його не пройшов, а пробіг.
Жаль, що життя не бажає вертати,
І залишає узбіччям доріг.
Падає сніг на поля, та діброви,
І на чоло моє падає сніг.
"Карії очі, та чорнії брови",
Висвітлив вибілив, та не зберіг..