Авторизованный перевод стих. В. Козачук
О, зимушка! Светлая панна!
Холодная нега и тишь…
В сонливых раздумьях нирваны
Куда ты, блаженная, мчишь?
Вечернею дымкой объята
Твоя непроглядная даль
Боюсь, как цыганка когда-то,
Ты мне нагадаешь печаль...
И все ж я тебе доверяю…
Сердечные раны свои.
Не дай мне уснуть, умоляю:
Ты только меня исцели!
Но ты холодна, ледениста,
Твои недвижимы уста.
А я горяча и речиста,
И плоть моя снежно чиста…
Любовью меня ослепило -
Обмануты чувства мои.
Забыть поскорее, что было…
О, панна Зима, исцели!
Охлади...
оригинал
О, зимонько! Шляхетна пані!
Несеш лиш холод , тишу, сум…
Летиш в високім шарабані
У рівновазі сонних дум.
В вечірній час - ти , як циганка -
Боюсь твоєї ворожби,
У чорній хустці із серпанку,
Лице і очі із журби..
Чомусь тобі я довіряю
Прошу тебе: не сковуй сном
Захолоди, зціли лиш рани
Ті, що у серці, напролом!
Бо ти холодна!.. Я ж - гаряча,
І кров пульсує, аж пече
Любов була моя незряча,
Бо, видно, серденько сліпе.
А ти мовчиш, зима. Ні звуку
Не зрониш з вуст своїх тонких
...Шановна пані!Дай же руку,
Зціли мене! Охолоди!