Перевод с украинского языка,
близкий к тексту оригинала,
стихотворения Ники НЕВИ
“ ЖАЛІ ОСІННІ “
http://www.stihi.ru/2017/12/08/3401
Сей поздней осенью тоскливые утрА...
Душа напугана, как пленница сезона,
Немеет в путах мрака, – грустная пора ,
Понять себя никак не может, нет резона.
ТеплА повиснувшая на щеке слеза,
Словно роса с поникших стеблей георгина,
Рудбекий, бархатцев, скатиться вниз грозя,
В тихом шептании: “...Извечно и поныне...”.
Всего немного нужно мне , коли не жаль –
Пусть из-за крыши солнце выглянет картинно!
Да нет же,
Нет...
Моя осенняя печаль
Повисла капельками в сетях паутины.
Привожу оригинал стихотворения:
“ЖАЛІ ОСІННІ”
Ніка НЕВІ
О цій порі такі тужливі ранки...
Сполохана душа, неначе бранка,
У путах мороку осіннього німіє,
Сама себе ніяк не зрозуміє.
Повисла на щоці сльозинка тепла,
Неначе роси на змарнілих стеблах
Рудбекій, чорнобривців та жоржини,
У тихім шепоті: “...Одвіку и до нині...”
Я не прошу багато – краплю втіхи,
Хай сонце визирне окрайцем з-поза стріхи!
Та ні ж бо,
ні...
Мої жалі осінні
Краплинами повисли в павутинні.