Вуглисті очі дивляться на мене
Крізь вікно.
Ніч проковтнула світло денне
Вже давно.
Але полегшення вона не дала -
Тільки біль.
Під ліхтарями тінями лягала
Звідусіль.
У кожному провулку причаїлась
Густа-густа.
І розстелила смуток від крамниці
Аж до моста.
Якби не ті перлини в небі чорнім
І цвіркун,
Мені б не витримати ніч мінорну
І тремку.
Чому у темряві стирчать і колють разом
Як голки
І спогади і сумніви, й образи,
І думки?
Вглядаюсь у сумну чарівність ночі –
Дивина!
Дивлюсь в її вуглисті очі
Крізь скло вікна.