Я ж тобі душі Нечаю,
Безобмежний Арсенал печалі.
Я ж тобі душі Нечаю,
Коли я плакав за подвальні далі.
В минулому не малий діалект.
Так малював з натури мій ПОЕТ.
Мої ніжніЇ слушки,
Мої дорогіЇ душки,
В тайні БЕЗЛІЧ шляхів.
Мої потужні надії,
Мої осяяні мрії,
І воля відчує дотик ВІРШІВ.