Байдужicть

Анатолий Павленко
Не  шкодуючи  часу  і  сили,
Зводив  в  краще  майбутнє  мости.
Та  знайшлись  ті,  що  ловко  зуміли
Жар  чужими  руками  гребти.

Він  ослаб…  Він  зневірився  дуже,
Що  прийдешній  день  дасть  щось  нове…
І  відтоді  нікчемна  байдужість
У  спустошенім  серці  живе.