Життя , як ріка.
Наше життя, як та ріка,
Шумить, біжить між берегами,
Ще б хоч один, чи два ковтка,
Напитися добра й наснаги.
Я пю із спраги забуття,
Життя казками вишиваю,
В узорах мрії й почуття,
Смуток у вузлики ховаю.
Душа моя прагне тепла,
Хоч сонце перламутром сяє,
Та я в житті чомусь одна,
Чомусь доля мене карає.
Лиш літа прагне моє серце,
Хоче купатися у квітах,
Та осінь бродить під віконцем,
Ким душа буде зігріта?
Холод зими лиш на заваді,
Хоч зими причуди теж забавні,
Я би заснула в листопаді,
І лиш прокинулась у травні.
Наше життя, як та ріка,
Два рази в неї не зайти,
Ще б хоч один, чи два ковтка,
У долі щастя віднайти...
Автор: Н.П.Рубан.