***

Все частіше стежками дитинства мандрую…
Що шукаю? За чим невимовно сумую?
Може там віднайду свої втрачені мрії,
Може там загубились натхнення й надія?
Й радість, й диво, й улюблена казка?
І кохання, і вірність, і ніжність, і ласка?
Пам*ятаєш, літали за обрій під зорями,
І вітрила несли нас за край землі морем,
Ми всміхались вітрам і пригодам щасливо,
В кожній миті життя ми знаходили диво.
Кольорами веселки малювали майбутнє
І в усьому був зміст невимовний присутній.
Що згубили, що трапилось з нами? Я знаю!
На забутих стежках тих себе я шукаю,
Вільну, сповнену сил і життя.
Я знайду. І піду…полечу в майбуття…