Мара Белчева
1913
Що нам вістиш, о ластівко чудесна,
хрестом злетівши в небо голубе,
крильми своїми краєш тло небесне,
чим небо так приваблює тебе?
Іще навкіл сердитий віє вітер,
ще рало не торкало ковили.
О ластівки мої, благословіте
лани, де мертві наші полягли.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Мара Белчева
1913
С каква ли вест към нас летите,
о, ластовици, черни кръстове
кръстосвайки на свода по вълните,
каква ли радост тука ви зове?
Сърдити бродят още ветровете,
нивята ги орала не орат.
О ластовици, вий благословете
земята дето скъпи мъртви спят.