Грибная пора

Григорий Пономарчук
Авторизованный перевод с украинского
стихотворения В. Козачук

Утро раннее, утро прохладное,
Я по росной траве не спеша…
Хоть корзинка моя неприглядная,
Всё же песня моя хороша!   

Дарит осень мне запахи пряные,
Косогором сосёночки - в ряд,
И берёзки: не гнутся упрямые! -
Дуб-крепыш принимает парад!

И красиво, и чисто, как в храме,
Тихо-тихо, как будто во сне…
И ковёр, что лежит под ногами,
Дарит лес, как «царевишне», мне.

И от святости  этого рая
Так кружится моя голова.
Я красивей не ведаю края,
Где милы мне и лес, и трава…

Поклонилась я лесу и травам,
И уже повязала платок...
Как игрушка для детской забавы,
Вдруг явился мой первый грибок.

Вот и полная с горкой корзина,
Видит Бог, как удачлива я.
Живописна грибная картина:
Я от счастья сама не своя!

Оригинал

Ранок тихий і прохолодний,
ще роса не зігрілась в траві.
І, хоч кошик зовсім немодний –
Йду бадьоро й співаю собі!

Пахне листом осіннім пряно,
Сосни вишикувались у ряд,
І берізки стоять так прямо-
Дуб кремезний приймає парад!

Гарно,чисто,наче у храмі,
Тихо-тихо( бува так вві сні)
Килим пухкий ось під ногами
Стелить ліс,як царівні, мені!

Я від ніжності цього раю,
Задихаюсь, не маючи слів:
Як люблю я тебе, мій краю,
О, прекрасний  ріднесенький мій!

Поклонилась лісу я низько
Й біля мене,неначе артист,
Показався,раптом,так близько
Гриб у шляпці маленький на зріст!

Ось і кошик повний,з горою!
Недарма я прийшла, недарма,
Бо грибною  цею порою
Я наповнилась щастям сама!