Я повинен віддати тобі дві книжки.
Сторінок зо двісті, а може, й більше.
Сторінки в книжках не бувають лишні,
особливо, коли про кохання вірші.
Ти, можливо, книжки і відкриєш навіть –
так дарунки приймають всі чемні люди.
Але не переймайся: книжки – забава,
на полицю поставиш, а там й забудеш.
А віддати повинен – там є про тебе
кілька слів нічних і думок відвертих.
Це у мені писати любов потреба,
це у мене із небом така оферта.
І мене вражає завжди, що інші
прочитають і скажуть: «Це все – для мене…»
Ось таке життя дивовижне в віршів –
не живуть безбатченками катрени…
А для цього потрібні нічні безсоння,
особлива відвертість, що проти ночі.
Та коли я про губи пишу і скроні,
я лише твої уявляю очі...