Іду давно стежиною вузькою
усе вперед, без цілі, без мети.
Думки мої змоталися в сувої
вперемішку зі світла й темноти.
Попереду лежить долина предків,
позаду – частокіл скелястих гір.
Минув немало різних осередків,
та йду вперед, усім наперекір.
Не знаю, завтра що мене чекає:
презирство, осуд, завидки чи сміх,
та завжди тепло й затишно буває
в країні світлих спогадів моїх.
Стежина ця для мене незабутня,
лише вперед, немає вороття.
Постійно між минулим і майбутнім –
по лезу бритви на ім’я „Життя“.
28.12.2017