Талант до віршів запозичу -
У кого б власне? - У Братана...
Чого ж, мов та сова кигичу -
Чи ж знов - вірші мої омана?
Чи знов вірші мої отрута -
Та яд оті пекельні рими,
Що ними я весь вік мій скута?
Як не мої вони - Бог з ними...
Хто ж скаже правду - де оракул?
Навіщо тіпаюсь душею?
Як не поет - то все до ...
Гони тоді усіх у шею...
Ото, сказилося неначе
Щеня паскудливе брехливе!
Поет - то що ж? - життя собаче!
І лає кожен в хвіст, і в гриву!
А навіть як і не поет,
Пиши собі, і весь секрет.
Хто знає, де ота межа -
Тонка, мов лезо у ножа? -
Ось тут - поет іще - а там
Злидар, що ходить по хатам
і вихваляється - дарма -
Таланту й совісті нема.